У певний момент часу люди стали релігійними. (Можна стверджувати, що саме тоді наші предки стали справжніми людьми). Можливо, до цього вони були стурбовані лише практичними, фізичними речами, такими як їжа, спарювання та виживання. Але щось сталося. У них з'явилися духовні ідеї. Існують археологічні знахідки, в яких людей ховали з поховальними речами, що, ймовірно, свідчить про віру в потойбічне життя, які датуються 100 000 роками. Також вони вирізали фігурки уявних істот - частково людей, частково тварин.
Археологи та антропологи вважають такий розвиток людського суспільства прогресивним. Людський розум розвинувся до рівня, коли він міг мати більше духовного усвідомлення.
Порівняйте це з сьогоднішнім днем. Зараз віра в духовні реалії розглядається багатьма людьми як відсталість; щось, що повинно бути витіснене практичним, фізичним, науковим розумом.
То що ж це було - минуща фаза, без якої ми тепер можемо обійтися? Чи справжнім, переломним поступом, який нам потрібен, але який ми ризикуємо втратити?
(І запитайте себе... що хотів би, щоб ви думали "Гвинтик"?)
