Воскресіння
1. А першого [дня] тижня, рано вранці, прийшли вони до гробу, принісши з собою пахощі, які приготували, і дещо [інше] з собою.
2. І побачили, що камінь відвалився від гробу.
3. І, ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4. І сталося, як вони дуже дивувалися з того, аж ось двоє чоловіків стали біля них у блискучих шатах.
5. Вони ж, налякані, схиливши обличчя свої до землі, сказали їм: Чого ви шукаєте між мертвими Того, Хто живий?
6. Його немає тут, але Він воскрес; згадайте, що Він говорив вам, [коли] був ще в Галілеї,
7. кажучи: Синові Людському треба бути виданим у руки грішних людей, і бути розп'ятим, і третього дня воскреснути.
8. І вони пам'ятали слова Його.
9. І, повернувшись від гробу, сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.
10. А Марія Магдалина, і Йоанна, і Марія, [мати] Якова, і решта [жінок], що були з ними, оповіли про це апостолам.
11. І здалися їм слова їхні, як пусті байки, та вони не повірили їм.
12. Петро ж, уставши, підбіг до гробу і, нахилившись, подивився на простирадла, покладені на самоті, і відійшов, дивуючись сам собі з того, що сталося..
Значення Йосипа та жінок.
Розп'яття Ісуса здається кінцем усього - кінцем надії людей на Месію, кінцем мрії учнів "сісти на престолах", кінцем життя Ісуса на землі. Але історія ще далека від завершення.
Ще не встиг закінчитися день, як Йосип з Ариматеї попросив у Пилата тіло Ісуса. Відповідно до закону, згідно з яким мертві тіла мали бути поховані до настання ночі, Пилат задовольнив прохання Йосипа і дав йому дозвіл зняти тіло Ісуса з хреста. Потім Йосип загорнув тіло Ісуса в лляне полотно і поклав його в гробницю.
Хоча Йосип є членом Синедріону, ради, яка засудила Ісуса за богохульство, він не погодився з цим вироком. Як ми вже згадували в попередньому епізоді, Йосип описується як "добра і справедлива людина", яка представляє наше вище розуміння (Лука 23:50). Це та частина нас, яка не тільки здатна розуміти речі цього світу (науку, математику, літературу тощо), але й піднімається вище, щоб отримати духовне світло. У тому вищому світлі розуміння може приймати рішення, які є і добрими, і справедливими. Це якість, дана Богом. 1
Разом зі здатністю піднімати своє розуміння до духовного світла, ми маємо можливість отримати ще одну якість, дану Богом. Вона називається даром прозріння і непомітно приходить до нас, коли ми з'єднані з Господом любов'ю. Це дарує нам здатність сприймати добро і істину. Цей зв'язок дає нам здатність сприймати добро та істину. У біблійній символіці таке сприйняття уособлюють приємні пахощі та запашні прянощі. Тому, як починається наступний епізод, написано, що "Першого дня тижня, рано-вранці, жінки взяли пахощі, які приготували, і прийшли до гробу" (Лука 24:1). 2
Подібно до Йосипа, який зняв тіло Ісуса з хреста і загорнув його в лляне полотно, ці жінки також продовжують піклуватися про тіло Ісуса. Взяті разом, і Йосип, і жінки представляють два різних, але об'єднаних аспекти людського розуму. У випадку Йосипа, він представляє вище розуміння, раціональне переконання, що те, чого навчає Ісус, є істинним. Це погляд на істину через розуміння. У випадку з жінками, це сприйняття того, що те, чого вчить Ісус, є істинним, тому що воно є добрим. Це сприйняття істини з любові. Пахучі спеції, які принесли жінки, представляють цей сприйнятливий дар. 3
Порожня гробниця
У ті часи гробниці являли собою видовбані місця в твердій скелі. Вхід до гробниці запечатували, прикотивши на отвір великий камінь. Але коли жінки приходять, то бачать, що камінь відкотився. І коли вони входять до гробу, прагнучи намастити Ісуса пахощами, то не знаходять Його тіла. Натомість жінки зустрічають двох ангелів у блискучих одежах, які кажуть їм: "Що ви шукаєте живого між мертвими? Його немає тут, Він воскрес" (Лука 24:5-6). Ангели в сяючих шатах представляють сяйво божественної істини, особливо істини, яка випромінює внутрішній зміст Слова. 4
Символічно, коли Слово Господнє позбавлене свого внутрішнього змісту, його можна порівняти з порожнім "гробом". Особливо це стосується тих випадків, коли буква Слова використовується для підтримки хибного переконання. Наприклад, коли буква Слова відокремлюється від його внутрішнього змісту, може здаватися, що Бог сповнений гніву, затаїв ненависть і сповнений помсти. Крім того, може здатися, що ті, хто суворо дотримується Його вчення, будуть винагороджені матеріальним процвітанням, а ті, хто не підкоряється, будуть знищені. Це матеріальна ідея Бога, яка зводиться до того, що "послухаєшся - процвітатимеш, не послухаєшся - загинеш". 5
Коли ці явища підтверджуються з буквального сенсу Слова, то без розуміння духовного змісту, закладеного в них, вони не можуть розкрити сутність Господа. Це все одно, що бачити людину окремо від її справжнього характеру і виносити судження на основі зовнішніх ознак, а не внутрішньої сутності. Коли так відбувається, Господа не буде видно в Його Слові, і Його голос не буде почутий. Буквальне значення Святого Письма, відокремлене від внутрішнього духу, який дає йому життя, є мертвою буквою - порожньою гробницею. Ось чому ангели кажуть жінкам: "Чого ви шукаєте живого між мертвими? Його немає тут, Він воскрес". 6
Повідомлення новини учням
Сказавши жінкам, щоб вони не шукали живих серед мертвих, ангели продовжують наставляти їх. "Пам'ятайте, що Він сказав вам, коли був у Галілеї", - кажуть ангели жінкам. І далі ангели нагадують їм слова Ісуса: "Сину Людському має бути виданий у руки грішних людей, і бути розп'ятим, і третього дня воскреснути" (Євангеліє від Іоанна, Ів.Лука 24:7).
Незважаючи на те, що Ісус кілька разів пророкував Свою смерть і воскресіння, люди були настільки зосереджені на Його смерті, що забули про Його воскресіння. Цього разу, однак, все інакше. Слова Ісуса стали живою реальністю, особливо для цих жінок, які бачили ангелів і чули їхню звістку. Коли ангели нагадали їм, що Ісус сказав, що Він буде розп'ятий і воскресне, написано, що жінки "згадали Його слова" (Лука 24:8).
Глибоко вражені спогадом про слова Ісуса, жінки поспішають розповісти цю новину учням (Лука 24:9). Ці жінки перестали бути безіменними людьми в натовпі. Тепер вони стають унікальними і значущими особистостями: це і "Марія Магдалина", і "Йоанна", і "Марія, мати Якова" (Лука 24:10). Їхня відповідь ангелам та їхнє негайне рішення нести звістку учням показує, як правдиве сприйняття та добрі почуття в нас реагують на внутрішні істини Господнього Слова. 7
Коли жінки приносять радісну звістку учням, розповідаючи їм, що Ісус воскрес, учні неохоче їм вірять. Цим засмученим чоловікам повідомлення жінок здається не більше, ніж "пустопорожньою балаканиною" ("пустопорожньою балаканиною").Лука 24:11). Петро, однак, реагує по-іншому. Почувши звістку, він одразу ж встає і біжить до гробу (Лука 24:12). Це той самий Петро, який так гірко плакав, коли зрозумів, що втретє відрікся від Ісуса (Лука 22:62). Але тепер, відчуваючи, як у ньому зароджується надія, Петро поспішає побачити гробницю на власні очі.
Прийшовши до гробу, Петро нахиляється і бачить, що лляні полотна, в які був загорнутий Ісус, лежать купою (Лука 24:12). Але немає ніяких ознак Ісуса, і Петро не бачить ангелів. На відміну від жінок, які передували йому, духовні очі Петра ще не відкрилися. Петро, однак, не лякається. На завершення цього епізоду Петро відходить, "дивуючись самому собі з того, що сталося" (Лука 24:12). Хоча Петро ще не до кінця розуміє, але повільно, але впевнено в ньому відбувається воскресіння віри. 8
Практичне застосування
Коли жінки згадали слова Ісуса, вони одразу ж побігли розповісти про це учням. Коли Петро почув від них, що Господь воскрес, він негайно встав і побіг до гробу. В обох випадках вони зрозуміли, що історія не закінчилася. Кожен з нас може зробити щось подібне. Коли трапляється щось таке, що може збити вас з ніг або змусити засумніватися в присутності Господа, пам'ятайте, що історія ще не закінчилася і що Господь має силу підняти вас вгору. Це воскресіння віри. Це віра в те, що ви не самотні. Це віра в те, що Господь дасть вам розраду, захист і керівництво, коли ви будете проходити через вашу ситуацію. І це віра в те, що якою б важкою не була ситуація, Господь може винести з неї добро і привести вас до доброго кінця. 9
На дорозі до Емаусу
13. І ось двоє з них одного дня йшли до села, що зветься Емаус, що від Єрусалиму на відстані шістдесяти стадій.
14. І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.
15. І сталося, як вони розмовляли та сперечалися, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.
16. Але очі їхні були заплющені, так що вони Його не впізнали.
17. І промовив Він до них: Що це за слова, якими ви обмінюєтесь між собою, ходячи та сумуючи?
18. А один із них, на ім'я Клеопа, озвавшись, сказав Йому: Чи Ти тільки мешкаєш в Єрусалимі, і не знаєш, що сталося в ньому цими днями?
19. А Він відказав їм: Що саме? Вони ж відказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був Чоловіком, Пророком, сильним ділом і словом перед Богом та всім народом;
20. І про те, як первосвященики та начальники наші видали Його на смертний вирок, і розіп'яли Його.
21. А ми сподівалися, що саме Він має викупити Ізраїля. Але, незважаючи на все це, сьогодні вже третій день, як усе це сталося.
22. А ще здивували нас деякі жінки з-поміж нас, що рано-вранці прийшли до гробу.
23. І, не знайшовши тіла Його, прийшли, кажучи, що бачили також видіння ангелів, які говорили, що Він живий.
24. А деякі з тих, що були з нами, пішли до гробу, і знайшли його, як сказали жінки, але Його не побачили.
25. І промовив Він до них: О, легковажні та повільні серцем, що вірите всьому, про що говорили пророки!
26. Чи ж не треба було Христові зазнати цього, і ввійти в славу Свою?
27. Він же, починаючи від Мойсея та від усіх пророків, витлумачив їм у всіх Писаннях те, що про Себе говорив..
Коли починається наступний епізод, двоє учнів Ісуса подорожують до села під назвою Емаус, що знаходиться приблизно в семи милях від Єрусалиму (Лука 24:13). Хоча вони називаються "учнями", вони не належать до первісних дванадцяти. Одного з учнів звати Клеопа, а ім'я іншого не згадується.
Минуло три дні після розп'яття, і ці двоє учнів чули про порожній гріб, відвідини жінок і появу ангелів. Легко уявити, що вони спантеличені останніми подіями - особливо новиною про смерть і воскресіння Ісуса. Під час їхньої розмови написано, що "Сам Ісус наблизився і пішов з ними" (Лука 24:15). Подібно до Петра, який не зміг розгледіти ангелів у їхніх сяючих шатах, ці двоє учнів також мають обмежений духовний зір. Хоча вони можуть чітко розпізнати, що до них приєднався незнайомець, вони не бачать, що це Ісус. Як сказано: "Очі їхні були скуті, так що вони не впізнали Його" (Лука 24:16). І знову Лука наводить слова, які стосуються розуміння: вони Його не "знали".
Ісус, який "воскрес із мертвих", перебуває з ними в дусі, але вони ще не усвідомлюють, що людина, яка йде з ними, є Ісус. Тим не менш, Ісус поступово допоможе їм відкрити свої духовні очі. Подібно до того, як після перебування в темряві наші очі повинні поступово звикати до світла. Існує різниця між спалахом осяяння і набагато довшим процесом розвитку нашого розуміння духовної реальності. У той час як спалах осяяння може відбутися в одну мить, наше розуміння духовної істини відбувається поступово і триває протягом вічності. 10
Ісус, який поступово відкриває їм своє розуміння, починає з питання. Він запитує: "Що це за розмова, яку ви ведете між собою, коли ходите і сумуєте?" (Лука 24:17). Це змальовує ті моменти, коли ми засмучені якоюсь нещодавньою подією, можливо, обговорюємо її з другом, не усвідомлюючи, що Бог є поруч з нами, навіть розмовляє з нами. Найчастіше, подібно до цих двох учнів, ми продовжуємо перебувати у своєму смутку. Ми перебуваємо, так би мовити, "в темряві" щодо духовної реальності. Першим заговорив той, кого звали Клеопа. Він запитує Ісуса: "Чи Ти єдиний приходько в Єрусалимі, і не знаєш, що сталося там цими днями?" (Лука 24:18).
Ісус, все ще приховуючи Свою особистість, запитує: "Що саме?". (Лука 24:19). І розповідають Йому про чоловіка на ім'я Ісус. Кажуть, що "Він був Пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всім народом". І додають, що "первосвященики і начальники наші видали Його, щоб засудити на смерть, і розіп'яли Його" (Лука 24:19-20). Тоді вони діляться з Ісусом головною причиною свого смутку. Як вони висловилися: "Ми сподівалися, що саме Він збирається викупити Ізраїль" (Лука 24:21). Хоча ці двоє учнів чули новину про можливе воскресіння, вони не переконані в цьому. Вони, здається, впевнені, що Ісус помер і що все закінчилося. На цьому етапі їхні надії також померли. Тому вони додають: "Сьогодні вже третій день, як це сталося" (Лука 24:20-21).
Продовжуючи розмовляти з Ісусом, все ще не впізнаючи Його, вони описують, як деякі жінки рано вранці прийшли до гробу і не знайшли тіла Ісуса. Натомість вони побачили "видіння ангелів", які говорили, що Ісус живий (Лука 24:23). Вони також розповідають Ісусові, що деякі з учнів, вислухавши розповідь жінок, пішли до гробу і знайшли, що розповідь жінок була правдивою. Як написано: "І пішли деякі з тих, що були з нами, до гробу, і знайшли його, як і говорили жінки, але Його не побачили" (Лука 24:24). Важлива деталь: "Його ж вони не бачили" записана тільки в Євангелії від Луки, де йдеться про відкриття розуміння. Іншими словами, вони не бачили Ісуса. Не бачать Ісуса і ці двоє учнів. Хоча Ісус ходить з ними і розмовляє з ними, вони не бачать Його, не впізнають Його, не знають Його.
Саме в цей момент Ісус вирішує відкрити їм очі, щоб вони могли впізнати Його. Повертаючи їхній розум до Святого Письма, Він говорить їм: "О, бездумні та повільні серцем, щоб повірити всьому, що говорили пророки! Чи не повинен був Христос зазнати цього і ввійти у славу Свою?" (Лука 24:25-26).
Слова "бездумний" і "повільний серцем, щоб увірувати" ще раз вказують на центральну тему в Євангелії від Луки - поступове прийняття Бога в розумінні. Як ми вже згадували, розуміння розвивається повільно. Знову і знову Ісус навчав про природу духовної реальності і Царство Небесне. Але учням, розум яких був прикутий до речей цього світу, було важко підняти свій розум до духовного світла. Через це вони не могли зрозуміти ні природи приходу Ісуса, ні Його бажання встановити нове Царство, засноване на новому розумінні Бога. Тому Ісус називає їх "бездумними", що в перекладі з грецької означає "чуттєво мислячими" і "повільними серцем до віри".
Як і двоє учнів, яких Ісус зустрів на дорозі до Емаусу, наше розуміння також відкривається повільно, але Ісус є завжди терпеливим до нас. Через Своє Слово Він показує, як історія відкуплення міститься у Святому Письмі, "починаючи від Мойсея та всіх пророків" (Лука 24:27). Це проста і зрозуміла історія не лише про внутрішню подорож Ісуса, але й про нашу з вами. Центральне значення в цій подорожі має відкриття нашого розуміння, особливо нашого розуміння Ісуса і природи Його місії. Тому написано, що "Він виклав їм у всіх Писаннях те, що про Себе говорив" (Лука 24:27).
Переломлення хліба
28. І наблизились вони до села, куди йшли, а Він зробив вигляд, ніби хоче йти далі.
29. І вони просили Його, кажучи: Залишся з нами, бо вже вечір надходить, а день спадає. І Він увійшов, щоб залишитися з ними.
30. І сталося, як Він приліг з ними, то, взявши хліб, поблагословив його, і, ламаючи, дав їм.
31. І відкрились очі їхні, і впізнали Його, і став Він невидимий для них.
32. І говорили вони один до одного: Чи не горіло в нас серце наше, коли Він говорив до нас дорогою, і коли Він відкривав нам Писання?
33. І, вставши тієї ж години, вони повернулись до Єрусалиму, і знайшли Одинадцятьох зібраних та тих, що з ними були,
34. і сказали: Господь воістину воскрес, і бачив його Симон.
35. І розповіли вони про те, що сталося в дорозі, і як Він був об'явлений їм при ламанні хліба..
Продовжуючи свій шлях, двоє учнів разом з Ісусом наближаються до села під назвою Емаус. Судячи з усього, саме тут вони живуть. Саме тут Ісус вказує, що Він буде продовжувати йти далі. Але вони благають Його залишитися з ними, кажучи: "Залишся з нами, бо вже вечір наближається, а день ще далеко" (Лука 24:29). Через їхні наполягання Ісус приймає їхнє запрошення. Як написано: "Він увійшов до них, щоб залишитися з ними" (Лука 24:29).
Перехід від дороги до дому символізує глибше входження Бога в наше життя. Коли Ісус заходить до них, щоб залишитися з ними, Він розпочинає найінтимніший акт спілкування - розділяє трапезу причастя. Як написано: "І сталося, як Він сидів з ними за столом, то взяв хліб, поблагословив, поламав і дав їм" (Євангеліє від Іоанна).Лука 24:30).
Виконуючи цей добре відомий ритуал, Ісус дає мовчазний урок про Свою особистість, вказуючи на те, що Він не просто подорожній на дорозі, а більше схожий на батька в домі. Урок є глибоким, який відкриває їхні духовні очі на реальність присутності Ісуса. Як написано: "І відкрилися очі їхні, і пізнали Його" (Лука 24:31). Це ще один випадок, який записаний тільки в Євангелії від Луки. Мовою сакрального символізму, відкриття їхніх очей означає відкриття їхнього розуміння, щоб вони могли пізнати Ісуса.
Важливо відзначити, що розмова в дорозі, коли Ісус відкрив їм Святе Письмо, підготувала учнів до відкриття їхніх духовних очей. Але їхні очі відкрилися повніше, коли Ісус благословив хліб посеред них і розділив його з ними. Хліб, оскільки він займає центральне місце в житті, завжди був універсальним символом Божої любові до людства. Саме в цей момент, коли учні відчувають щось від Божої любові у ламанні хліба, їхні очі відкриваються, і вони знають, що Ісус є посеред них. 11
Цей досвід триває недовго. Так само швидко, як мить впізнавання промайнула в їхній свідомості, Ісус зникає з їхнього поля зору (Лука 24:31). Проте, божественна зустріч справила на двох учнів незабутнє враження. Вражені тим, що щойно відбулося, вони звертаються один до одного і кажуть: "Хіба не горіло в нас серце, коли Він розмовляв з нами в дорозі, і коли Він відкривав нам Писання?" (Лука 24:32). Учні відчували пекучий жар Господньої любові, коли Він відкривав їхньому розумінню внутрішній зміст Свого Слова. Це тому, що божественні істини в Слові містять пекучий жар Господньої любові. 12
Ісус з'являється Симону
Вражені зустріччю з Ісусом на дорозі, двоє учнів негайно піднімаються і повертаються до Єрусалиму, щоб розповісти іншим учням про те, що сталося. Коли вони приходять і розповідають про свій досвід, учні в Єрусалимі мають свої власні захоплюючі новини, щоб повідомити їм. "Господь воістину воскрес", - кажуть учні, які зібралися в Єрусалимі. А потім додають: "Він з'явився Симонові" (Лука 24:34).
Прикметно, що Петро тут названий "Симоном". Ми пам'ятаємо, що Петро першим з учнів побіг до гробу, але, потрапивши туди, знайшов лише лляний одяг Ісуса. Очевидно, "Петро" не бачив Ісуса, а "Симон" бачив. "Він з'явився Симонові", - сказано в Євангелії. Значення цієї важливої деталі полягає в розумінні різниці між ім'ям "Петро" та ім'ям "Симон". Як зазначалося раніше, ім'я "Симон" означає "чути".
Кожного разу, коли біблійні імена "Петро" і "Симон" використовуються на противагу один одному, "Петро" означає більш поверхневу віру - віру, засновану на речах пам'яті, а "Симон" означає більш глибоку віру - віру, засновану на здатності чути і виконувати те, що наказує Бог. Тому й написано, що "Господь воскрес, і явився Симонові". 13
Ісус з'являється учням
36. Коли ж вони це говорили, Сам Ісус став посеред них і промовив до них: Мир вам!
37. Вони ж, налякані й перелякані, думали, що духа бачили.
38. А Він промовив до них: Чого ви хвилюєтесь, і чого в серцях ваших з'являються роздуми?
39. Подивіться на руки Мої та на ноги Мої, що це Я Сам; доторкніться до Мене і побачите, бо дух не має плоті та костей, як ви бачите, що Я маю.
40. І, сказавши це, Він показав їм руки Свої і ноги Свої.
41. А коли вони ще не повірили з радости й дивувалися, Він сказав їм: Чи маєте тут їсти?
42. І вони дали Йому частину смаженої риби і сот.
43. І, взявши [це], Він їв перед ними.
Поводження з "кістками" і "плоттю" Ісуса.
Двоє учнів, які зустріли Ісуса по дорозі в Еммаус, тепер повернулися до Єрусалиму, щоб приєднатися до одинадцяти учнів, У той час як вони діляться новиною про зустріч з Ісусом і ламають з Ним хліб, раптом Ісус з'являється посеред них і каже: "Мир вам!" (Лука 24:36).
Так, ніби самої згадки про ламання хліба достатньо для того, щоб викликати присутність Ісуса. Як сказав Сам Ісус в ніч перед розп'яттям, коли ламав хліб і давав учням: "Це є Тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене" (Лука 22:19). Це найважливіше таїнство містить потужне вчення про те, як Бог перебуває з нами, навіть у найбільш фізичних діях повсякденного життя, якщо вони здійснюються з благоговінням. Інакше кажучи, Божа любов і мудрість стають найбільш повно присутніми для нас, коли ми відчуваємо їх одночасно на природному і духовному рівнях.
Ми можемо це робити щоразу, коли споживаємо хліб святої вечері, думаючи про прийняття Господньої любові. Так само, коли ми п'ємо вино, ми можемо думати про прийняття Господньої мудрості. Лише трохи благоговійних роздумів з нашого боку перетворюють цю просту фізичну дію на найсвятіший акт поклоніння. Таким чином ми можемо відчути, як духовний світ перетікає у світ природний. Ось чому Свята Вечеря називається "причастям". Це спілкування духовного з тілесним, вічного з тимчасовим, Господа з людиною в одному святому акті. Навіть якщо ми не маємо відчутного досвіду виливу Господньої любові та мудрості, ми можемо знати, що божественна любов і божественна мудрість становлять саму сутність Бога, і що Він дійсно присутній у Святій Вечері. 14
Отже, у Святій Вечері ми відчутно пригадуємо, що тільки Бог живить і тіло, і душу. Фізичний хліб і вино - для нашого тіла; духовний хліб, який є любов'ю, і духовне вино, яке є мудрістю, - для нашої душі. Пам'ятати про це, коли ми приймаємо Святу Вечерю, відкриває нам можливість відчути Божу присутність. Адже в духовному світі думка приносить присутність. Тому ми можемо зрозуміти, як навіть благоговійна думка про ламання хліба може викликати саму присутність Ісуса. 15
Однак Ісус знає, що Його присутність буде страшною для учнів, адже вони бояться привидів і духів. Тому Він намагається заспокоїти їхні страхи, кажучи: "Мир вам". Однак написано, що вони залишилися "налякані й перелякані, і думали, що бачили духа" (Євангеліє від Матвія).Лука 24:37). Продовжуючи заспокоювати їхні страхи, Ісус звертається до них: "Чого ви тривожитеся? І чому сумніви виникають у ваших серцях?" (Лука 24:38). Щоб забрати всі сумніви в тому, що це дійсно Ісус, а не дух, Він говорить: "Ось руки Мої і ноги Мої, що це Я Сам. Доторкніться до Мене і побачите, бо дух не має плоті й кісток, як бачите, що Я маю" (Лука 24:38-39).
Коли Ісус говорить Своїм учням, що Він не дух, і що дух не має плоті і кісток, як Він, Він має на увазі щось дуже конкретне. Він має на увазі, що Він став "тілом" любові і мудрості - не матеріальним тілом, а божественно духовним. Його "плоть" - це божественна любов, яку Він намагається дати всьому людству, а Його "кістки" - це божественні істини, через які божественна любов може бути виражена. Таким чином, Ісус став божественною любов'ю і божественною мудрістю в людській подобі - видимою для наших духовних очей. 16
Це не просто абстракція. Прийнявши тіло досконалої любові та мудрості, Ісус Христос став досконалим втіленням того, що означає бути боголюдською істотою. При цьому невидима душа Бога, звана Отцем, і видиме тіло Бога, зване Ісусом, стали одним цілим, подібно до того, як душа в тілі людської істоти не дві, а одна. 17
Цей процес єднання з Отцем, або возз'єднання душі і тіла, відбувався поступово, безперервно, крок за кроком, протягом усього життя Ісуса, аж до Його смерті на хресті. Коли Ісус промовив Свої останні слова: "Отче, у твої руки віддаю духа мого", Він проголошував остаточну перемогу. Він не тільки підкорив пекло, але й з'єднався з божеством, яке було в Ньому від народження, - внутрішнім божеством, яке називається "Отець". 18
Хрест, однак, не був кінцем. Це був початок воскресіння. Коли прийшли намастити мертве тіло Ісуса, його ніде не було. Він просто вийшов з гробу, не залишивши на собі нічого, окрім лляного одягу. Існує багато пояснень того, що сталося в гробі, але найпростіше з них полягає в тому, що Ісус прославив Своє тіло і зробив його повністю Божественним. Він зробив це, вигнавши все суто людське, що Він успадкував від Марії, Своєї людської матері, і водночас прийнявши все божественне, що було в Ньому від Отця. Це дозволило Богові стати ближчим до нас, ніж будь-коли раніше. Тепер ми можемо мати уявлення про Бога, яке ґрунтується на любові та мудрості, що стали видимими в житті, смерті та воскресінні Ісуса Христа. 19
Їсти рибу і соти.
Все це, однак, було далеко за межами розуміння учнів. Вони потребують простішого пояснення - такого, яке б апелювало до їхнього матеріального способу мислення. Тому Ісус каже їм, щоб вони підійшли і доторкнулися до Його рук і ніг, щоб реально доторкнутися до Нього і побачити, що Він не є духом. Все це відбувається тому, що Ісус відкрив їхні духовні очі і дозволив їм відчути Його на рівні духовної свідомості. Учні перебувають під враженням, що Його явлення їм відбувається на матеріальному плані. Це те, що їм зараз потрібно - начебто матеріальний доказ.
Але й тоді вони ще не переконані. Як сказано: "Але вони все ще не вірили з радості" (Лука 24:41). Можливо, це занадто добре, щоб бути правдою. Тому, щоб поставити крапку в цьому питанні, Ісус запитує їх, чи мають вони якусь їжу. Коли вони дають Йому шматок смаженої риби і трохи сот, Він бере їх і їсть у їхній присутності (Лука 24:43). Мовою Святого Письма смажена риба - це живильна правда - істина, яка живить душу. А солодкі стільники - це насолода, яку отримує людина, живучи за цими істинами. 20
Для учнів дуже переконливим є дотик до рук, ніг, тіла Ісуса, але ще більш переконливим є спостереження за тим, як Він їсть рибу та соти. Цим Ісус демонструє, що Бога більше не слід розглядати як далеку, невидиму, непізнавану сутність, яка абстрактно пронизує всесвіт. Навпаки, тепер Бога можна бачити у Його воскреслий славі як доступну Божественно-людську Особу, готову вступити у взаємні стосунки з усіма, хто бажає Його прийняти. Коротше кажучи, невиразний, далекий, далекий Бог став видимим, суттєвим і таким же реальним, як любов і мудрість, якими Він прийшов поділитися. 21
Практичне застосування
Природа воскреслого тіла Ісуса Христа довгий час була предметом суперечок. Чи було це видіння, чи Він справді був там у плоті? Навіть якщо ми не знаємо відповіді, ми можемо знати, що Ісус був видимий Своїм учням. Вони бачили Його. Важливість мати видиме уявлення про Бога неможливо переоцінити. Важко молитися або любити невидиму абстракцію. Але видиме, божественно-людське уявлення про Бога - це зовсім інше. Хоча ми не можемо очікувати, що невидима ідея відкриє нам очі для розуміння духовної істини, або наповнить нас силою прощати ворогів, або дасть нам можливість перемогти у спокусі, боголюдський Бог може це зробити. Тому, як практичне застосування, майте на увазі ідею Бога, яка проявилася в житті Ісуса. Це видима ідея Бога, який говорить: "Стережіться і остерігайтеся зажерливості, бо життя людини не полягає в достатку майна (Лука 12:15). Це видима ідея Бога, який говорить: "Прощайте і вам буде прощено" (Лука 6:37). Це видима ідея Бога, який ходить серед нас, зцілюючи, благословляючи і спасаючи. Це видима ідея Бога, який промовляє до кожного з нас: "Я серед вас, як Той, що служить" (Лука 22:27). 22
Ісус відкриває їм розуміння
44. І промовив до них: Це ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, що має збутися все, написане про Мене в Законі Мойсеєвім, і в Пророках, і в Псалмах, і в Писаннях.
45. Потім Він відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,
46. І промовив до них: Бо так написано, і так мусив Христос страждати, і воскреснути з мертвих третього дня;
47. І щоб покаяння та прощення гріхів було проповідувано в Його Ім'я всім народам, починаючи від Єрусалиму.
48. А ви свідки всього цього.
Протягом усього Свого служіння Ісус часто говорив Своїм учням, що Він повинен піти в Єрусалим, бути розіп'ятим, а на третій день воскреснути. Він знав, що вони мало розуміли, що Він мав на увазі. Це було очевидно з того, як вони продовжували сподіватися, що Він стане їхнім земним царем - царем, який дасть їм почесні місця і владу у Своєму Царстві.
Тепер все це змінилося. Ісус був розп'ятий, як Він і сказав. І Він воскрес, як Він сказав. Він пішов визначеним для Нього шляхом, виконавши все, що було сказано про Нього в Писанні. Тому Він говорить Своїм учням: "Це слова, які Я говорив вам, коли ще був з вами, що має збутися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, і в Пророках, і в Псалмах" (Євангеліє від Матвія).Лука 24:44).
Учні тепер відкриті і готові сприймати те, що говорить Ісус. Як написано: "Він відкрив їм розум, щоб вони могли розуміти Писання" (Лука 24:45). Хоча нам не дано конкретної інформації про те, що Ісус говорив їм, це могло включати деякі пророцтва щодо Його приходу, життя, розп'яття та воскресіння. Заглиблюючись в історичну та пророчу частини єврейського Писання, знімаючи шар за шаром, ми відкриваємо, що певним чином все, що ми читаємо, стосується не лише життя Ісуса Христа, але й нашої власної реформації та відродження. 23
Слова "Він відкрив їм розуміння" - це кульмінація всього, що було до цього. До цього часу учні були захоплені своїми власними ідеями: наприклад, вони мали своє власне розуміння того, що означатиме мати Месію серед них; вони мали своє власне розуміння того, як виглядатиме відкуплення Ізраїлю; і вони мали своє власне розуміння "величі", включаючи позиції, які вони будуть займати в прийдешньому Царстві. Ісус повинен був навчити їх іншому. Фактично, Він повинен був повністю перевернути їхній процес мислення, навчивши їх, що перші будуть останніми, останні будуть першими, і що найбільшими є не ті, кому служать, а ті, хто служить (див. Лука 13:30 і Лука 22:26).
Як і учні, кожен з нас починає свій духовний шлях з власним розумінням того, що означає бути успішним або щасливим. Так само, як учням потрібно було відкрити своє розуміння, так і нам потрібно відкрити свої духовні очі, щоб ми могли по-справжньому розуміти Писання. Хоча існує незліченна кількість речей, які потрібно зрозуміти, Ісус обирає лише декілька, щоб зосередитися на них у заключних словах цього Євангелія. Він починає з нагадування Своїм учням, що шлях до спасіння лежить через ворота розп'яття. Як Він каже: "Так написано, і так треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих третього дня" (Лука 24:46).
Це урок про необхідність спокус. Без спокус, без духовної боротьби, без готовності взяти свій хрест і йти за Ісусом не може бути духовного зростання. Ісус робив це протягом усього свого життя і остаточно - на хресті. У своєму житті ми проходимо подібний процес. У кожній спокусі ми стоїмо перед вибором: можемо покластися на власне розуміння і йти за власною волею, а можемо довіритися Богові і виконувати Божу волю. Якщо ми перемагаємо у спокусі, то лише тому, що усвідомили свої егоїстичні нахили і звернулися до Бога за допомогою в їх подоланні.
Наступний урок - про покаяння і прощення гріхів. Як каже Ісус: "Треба було Христу постраждати і воскреснути третього дня, і проповідувати в ім'я Його покаяння та прощення гріхів, починаючи від Єрусалиму" (Лука 24:46-47). Слід звернути увагу на те, що за словом "покаяння" одразу ж слідує словосполучення "прощення гріхів". Ключова ідея полягає в тому, що як тільки ми визнаємо і усвідомлюємо свої гріхи, молимося про допомогу Господа, а потім утримуємося від гріхів, як би самі від себе, ми утримуємося від них і перебуваємо в стані добра. Це є частиною чудесного процесу перетворення, через який Господь утримує нас від зла і зберігає в добрі, постійно утримуючи нас від гріхів і постійно надихаючи на добро. Так прощаються гріхи (Лука 24:47). 24
Починати з Єрусалиму
Ідея про те, що цей процес покаяння і прощення гріхів повинен "початися з Єрусалиму", є знайомою. Ісус вже навчав Своїх учнів, що спочатку потрібно вийняти колоду з власного ока, і тоді вони прозріють, щоб вийняти колоди, яка є в оці брата їхнього (див. 6:42). Саме з цього все починається: з себе. Ніщо не відкриває розуміння повніше, ніж чесне самоспостереження і готовність уникати зла як гріха проти Бога. У той момент, коли ми робимо спробу утриматися від нижчого бажання або уникати його, вливається вище світло. Але якщо ми відмовляємося виконувати роботу покаяння, злі бажання і помилкові думки залишаються з нами. Вони не можуть бути передані, прощені або відіслані, просто тому, що ми вирішили залишитися в них. 25
Тому заклик "проповідувати покаяння і відпущення гріхів, починаючи з Єрусалиму" означає, що вони повинні почати з зосередження на вивченні Слова з думкою про те, що їм спочатку потрібно видалити колоду з власного ока, перш ніж вони зможуть вийти і проповідувати іншим. Істина, якої навчав Ісус, забезпечить світло, в якому вони зможуть побачити своє власне зло і намагатися уникати його. Зрештою, вони стануть "свідками цих речей" (Лука 24:48). Вони зможуть сміливо свідчити про чудові зміни, які відбулися у їхньому житті, коли вони взяли на себе працю покаяння і відпущення гріхів у світлі Господньої істини. Як сказано в єврейському Святому Письмі, "Єрусалим назветься містом правди". 26
Шлюб у місті Єрусалимі
49. І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви сидіть у місті Єрусалимі, аж поки не зодягнетеся в силу з висоти.
50. І вивів Він їх у Вифанію, і, здійнявши руки Свої, поблагословив їх.
51. І сталося, як Він поблагословив їх, то відступив від них, і вознісся на небо.
52. А вони, вклонившись Йому, повернулися до Єрусалиму з великою радістю.
53. І постійно перебували вони в храмі, прославляючи й благословляючи Бога. Амінь.
Учні пройшли довгий шлях. Вони були з Ісусом три роки; вони були свідками Його численних чудес і зцілень; вони чули Його бесіди і слухали Його притчі; вони їли з Ним і молилися з Ним; вони були свідками Його суду і розп'яття; вони бачили Його у воскреслому вигляді. Хоча їхня віра часто коливалася, вона ставала все міцнішою і певнішою. Незабаром вони підуть проповідувати Євангеліє і вести за собою інших, але поки що їм потрібно буде залишитися в Єрусалимі. Ісус сказав про це так: "Ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; але перебувайте в місті Єрусалимі, аж поки не прийде на вас сила з висоти" (Євангеліє від Іоанна від Матвія).Лука 24:49).
Ми вже вказували на те, що заповідь "починайте з Єрусалиму" говорить про те, що перед тим, як нести Євангеліє іншим, учням ще потрібно було виконати роботу, особливо роботу покаяння і відпущення гріхів. Але це ще не все. Єрусалим був центром поклоніння Богу і вивчення Святого Письма. Там був храм, там було священство, там відзначалися великі свята. І тому згадка про місто "Єрусалим" означає вивчення Слова з особливим акцентом на те, як його можна застосувати до себе.
Кажучи учням "йдіть до Єрусалиму", Ісус відкладає їхню ширшу місіонерську роботу доти, доки вони не зможуть розвинути глибше розуміння Святого Письма і використати це розуміння для здійснення справи покаяння. Тільки тоді вони будуть "наділені силою з висоти". Бо без належного розуміння Господа і Його Слова вони не зможуть отримати таку силу. Перш ніж навчати інших, вони повинні пізнати самих себе; перш ніж по-справжньому любити інших, вони повинні навчитися любити. Перш ніж проповідувати Євангеліє, вони повинні були б добре його зрозуміти. Все це було б про розвиток вищого розуміння. Тільки тоді вони будуть готові прийняти "обітницю Отця і бути наділеними силою з висоти". Вони повинні спочатку пізнати істину, перш ніж вони зможуть бажати її і виконувати. 27
Цікаво, що і Матвій, і Марк закінчуються прямим дорученням "іти по всьому світу, і навчити всі народи" (Матвій 28:19) і "проповідувати Євангеліє кожному створінню" (От Марка 16:15). Але коли ми дійдемо до кінця Євангелія від Луки, то побачимо різницю. Спочатку вони повинні "затриматись в Єрусалимі", поки не будуть "наділені владою згори" (Лука 24:49). Це інший фокус; це звернення до іншого рівня розуму. Як ми зазначали з самого початку цього Євангелія, основна увага в Євангелії від Луки зосереджена на тому, як Бог приймається в розумінні. Ми відзначили, що перший вірш Луки починається зі згадки про "те, в що безсумнівно вірять"; у другому вірші ми читаємо про "свідків"; у третьому вірші Лука говорить про те, що мав "досконале розуміння"; а в четвертому вірші Лука каже, що пише це для того, щоб його читач "міг пізнати достовірність того, в чому ви були навчені" (Лука 1:1-4).
Всі ці терміни і словосполучення вказують на інтелект - пізнання, мислення, розуміння людської природи. Навіть перша сцена цього Євангелія, що описує священика, який кадить у храмі, нагадує про інтелектуальний бік релігії - життя в молитві і поклонінні, цілеспрямовану відданість читанню, розумінню і навчанню в Святому Письмі. Тому доречно, що Лука закінчує там, де починає, закликом до учнів "перебувати в Єрусалимі" - розвивати своє розуміння доктрини і вчитися застосовувати її у власному житті.
У фінальній сцені Євангелія від Луки Ісус веде Своїх учнів до Віфанії, де "піднявши руки, благословив їх" (Лука 24:50). І навіть коли Він благословляє їх, Він розлучається з ними і "возноситься на небо" (Лука 24:51). Ця сцена, відома як "Вознесіння", є найбільш значущим моментом для учнів. Три роки вони були невпевнені в Ісусі, не знаючи ні міри Його сили, ні глибини Його любові. Але це до Воскресіння. Тепер вони по-справжньому знають. Для них Ісус більше не є релігійним вчителем або мирським Месією; Він - їхній Господь. Ідея Ісуса піднялася в їхній свідомості. Тому ми читаємо, що "вони поклонилися Йому" (Лука 24:52).
Тоді вони роблять саме так, як наказав їм Ісус. Як написано: "Вони повернулися до Єрусалиму з великою радістю і безперестанку перебували в храмі, прославляючи та благословляючи Бога" (Лука 24:52-53).
* * *
Євангеліє від Луки починається і закінчується в храмі. Більше, ніж будь-яке інше Євангеліє, Євангеліє від Луки стосується відкриття розуміння. Читаючи радісне завершення, ми відчуваємо хвилювання учнів, коли вони повертаються до храму, прославляючи і благословляючи Бога. Хоча це кінець Євангелія від Луки, процес людського відродження не закінчується в храмі. Справжня релігія передбачає більше, ніж високорозвинене розуміння. Вона передбачає також готовність жити згідно з цим розумінням, тобто "виконувати" Божу волю, а не просто "знати" її. Це те, що мається на увазі під "обітницею Мого Отця" і тим, що "наділений силою з висоти".
Звичайно, необхідно, щоб спочатку відкрилося наше розуміння, щоб ми могли осягнути Писання, покаятися в своїх гріхах і почати процес реформації. У певному сенсі це наше "перше народження" - так само, як "Буття" починається зі слів: "Нехай станеться світло" (Бытии 1:3). Але за цим має слідувати дещо інше. У нашому першому народженні ми молимося, щоб відкрився наш "розум", щоб ми могли розуміти Писання; у нашому другому народженні ми молимося, щоб відкрилося наше "серце", щоб ми могли жити згідно з ним. Отже, "Євангеліє від Луки" - це запис про те, як в нас народжується нове розуміння. Це перше народження. "Він відкрив їм розуміння". Звідси випливає, що наступне Євангеліє в божественному циклі буде записувати те інше істотне народження, яке повинно відбутися в нас: народження нової волі.
Для детального опису того, як цей процес відбувається в кожному людському серці, і як ми отримуємо "силу з висоти", ми тепер звернемося до останнього Євангелія - Євангелія від Івана.
Примітки:
1. Божественной Любви и Мудрости 247: “Приплив духовного світла дає можливість людям ... бачити не тільки природні, але й духовні істини, а коли вони бачать ці істини, вони можуть визнати їх і таким чином виправитися і відродитися. Здатність приймати духовне світло називається розумністю. Вона є даром Господнім кожній людині і не відбирається. Якби його забрати, то людина не змогла б виправитися".
2. Небесні таємниці 2831: “Ті, хто перебуває у вищому сприйнятті, відразу, з якогось внутрішнього спостереження, знають, чи є річ доброю і чи є вона істинною, бо це підказує їм Господь, бо вони з'єднані з Ним любов'ю". Див. також Апокалипис Разъясненный 324: “Між запахом і сприйняттям існує відповідність, з чого видно, що в духовному світі, де все, що сприймається органами чуття, відповідає, сприйняття добра і істини робиться чуттєвим як приємний аромат. Через це в звичайній мові "нюхати" щось означає "сприймати"".
3. Небесні таємниці 10199: “Все, що сприймається через органи чуття, означає духовні речі, які мають відношення до добра любові та істин віри, як і нюх, смак, зір, слух і дотик; отже, "нюх" означає сприйняття внутрішньої істини з добра любові". Див. також Небесні таємниці 3577: “Причина, чому "запах" означає сприйняття, полягає в тому, що принади добра і приємні речі істини, які сприймаються в потойбічному житті, проявляються там відповідними запахами".
4. AR 166:5: “Ангели, які з'явилися у гробі Господньому в одежах білих і блискучих, означають божественні істини". Див. також Апокалипис Разъясненный 897: “Ангели, як і люди, не можуть від себе мислити ніякої істини і творити добро, але тільки від Господа. Ось чому "ангели" означають у Слові божественні істини від Господа".
5. Апокалипис Разъясненный 250: “Що багато чого в Слові сказано за видимістю, видно з цього, що в Слові сказано, що зло від Бога, що гнів, лють і помста відносяться до Бога та інші подібні речі; коли ж Бог нікому не робить зла, і ніякий гнів або помста не відносяться до Нього, бо Він сам є добро і сама любов; але оскільки така видимість, коли люди роблять зло і караються, то так сказано в сенсі букви; але в духовному ж сенсі Слова значення інше".
6. AR 611:7: “Матеріальне не перетікає в духовне.... Хто мислить матеріально, той думає про ближнього з точки зору зовнішнього вигляду ближнього, а не з точки зору внутрішнього характеру ближнього. Це означає думати про небо з точки зору місця, а не з точки зору любові та мудрості, які є сутністю неба. Так само і з кожною конкретною особою в Слові. Отже, той, хто має матеріальне уявлення про Бога, а також про ближнього і про небо, не може нічого в ньому зрозуміти. Для такої людини Слово - мертва буква". Див. також Истинная Христианская Религия 623: “Люди, які плекають матеріальне уявлення про Бога, як і про ближнього, і про небо, нічого не можуть зрозуміти в Слові, для них воно - мертва буква".
7. Небесні таємниці 4510: “У Слові "жінки", "жінки" і "дружини" означають прихильність до правди і прихильність до добра". Див. також
8. AC 2405:7: “Пришестя Господнє відбувається там, де в людині діє добро любові і віри. Тому воскресіння Господнє на третій день вранці передбачає... Його воскресіння у свідомості відроджуваного кожного дня, і навіть кожної миті".
9. Небесні таємниці 8455: “Мир має в собі довір'я до Господа, що Він керує всім, і все забезпечує, і що Він веде до доброго кінця". Див. також AC 6574:3 “У вселенському духовному світі панує кінець, який походить від Господа, який полягає в тому, що ніщо, навіть найменша річ, не може виникнути, крім того, щоб з неї не вийшло добро".
10. Божественной Любви и Мудрости 404: “Після народження всі люди мають любов до пізнання, і завдяки цьому вони набувають знання, за допомогою яких їхнє розуміння поступово формується, розширюється і вдосконалюється..... Звідси походить любов до істини... особливо до міркування і формування висновків на теми, які вони люблять, чи то економічні, чи то громадянські, чи то моральні. Коли ця любов підноситься до духовних речей, вона стає любов'ю до духовної правди". Див. також Небесні таємниці 6648: “У наступному житті зростання [мудрості] величезне і триває вічно, бо немає кінця мудрості божественній. Таким чином ангели постійно стають досконалішими, і так само всі, хто входить у наступне життя, стають ангелами. Це відбувається тому, що кожен аспект мудрості здатний до нескінченного розширення, а аспекти мудрості нескінченні за кількістю".
11. Небесні таємниці 5405: “У Древній Церкві хліб переломлювався, коли його давали іншому, під дією якого малося на увазі ділитися своїм і передавати добро від себе до іншого". Див. також AC 9393:5: “У Святій Вечері хліб означає божественне благо божественної любові Господа до всього людського роду і відповідну любов людства до Господа".
12. Истинная Христианская Религия 35: “Любов за своєю суттю - це духовний вогонь.... Коли священики моляться в церкві, щоб "небесний вогонь" наповнив їхні серця, вони мають на увазі любов". Дивіться також AC 8328:2: “[Духовний] жар всередині божественної істини бере свій початок у божественному добрі".
13. AE 443:3-4: “Симеон і його плем'я означають тих, хто перебуває в послуху, бо Симеон, батько племені, був названий від слова, що означає "слухати", а "слухати" означає "коритися". . . . Оскільки "Симеон" означає послух, то він означає і віру, бо віра стає вірою в людину, коли вона слухається і виконує заповіді..... Цю віру, яка є послухом, означає і Петро, коли його називають Симоном".
14. Истинная Христианская Религия 716. З самих слів Господа видно, що Він цілком присутній на Святій Вечері, як у відношенні прославленої Ним Людської, так і Божественної, від якої походить Людська ..... Більше того, Його Божественне не може бути відокремлене від Його Людського, як душа від тіла. Тому, коли говориться, що Господь по відношенню до Своєї Людської істоти повністю присутній на Святій Вечері, то з цього випливає, що Його Божественне, з якого вийшла Людська істота, перебуває там разом з нею. Оскільки Його "плоть" означає божественне благо Його любові, а Його "кров" - божественну істину Його мудрості, то ясно, що весь Господь всюдисущий у Святій Вечері як щодо Свого божественного, так і щодо Свого прославленого людського єства; отже, що Свята Вечеря є духовною трапезою".
15. Небесні таємниці 6893: “У внутрішньому сенсі "з'являтися" означає бачити не очима, а думкою. Думка сама по собі також призводить до присутності; бо людина, яка перебуває в думках, з'являється і, так би мовити, присутня перед внутрішнім зором. У наступному житті це відбувається насправді, бо коли хтось там зосереджено думає про іншу людину, то ця людина стає там присутньою".
16. Небесні таємниці 4735: “У слові "плоть" - Божественне благо Господнє.... Людське в Господі, після того, як воно було прославлене або зроблене Божественним, не можна мислити як людське, але як Божественну любов у людській подобі". Див. також AE 619:15: “Все, що є в людському тілі, відповідає духовним речам, "плоть" - добру природної людини, а "кості" - її істинам".
17. О Новом Иерусалиме и Его Небесном Учении 304: “З'єднання Господа з Отцем, від Якого була Його душа, було не як з'єднання двох, але як з'єднання душі з тілом". Див. також Небесні таємниці 19: “Син - Божественна Істина, Отець - Божественне Добро".
18. Божественной Любви и Мудрости 221: “Люди - це їхнє власне добро і їхня власна правда, і люди - це люди з іншого джерела. У випадку з Господом... Він став Самим Божественним Добром і Самою Божественною Істиною, або, що те ж саме, Він є Сама Божественна Любов і Сама Божественна Премудрість, як у перших речах, так і в кінцевому результаті".
19. О Новом Иерусалиме и Его Небесном Учении 295: “Коли Господь повністю прославив Своє людське єство, тоді Він скинув з Себе людське єство, яке успадкував від Матері, і зодягнувся в людське єство, яке успадкував від Отця, тобто в Божественне людське єство. Тому Він тоді вже не був сином Марії".
20. ДК 5620:14: “Соти і смажена риба, яку після Свого воскресіння Господь їв у присутності учнів, також були знаком зовнішнього сенсу Слова, причому "риба" означала істину, пов'язану з цим сенсом, а "соти" - насолоду, пов'язану з нею". Див. також AE 619:15: “Слова "соти" і "мед" означають природне благо".
21. Учение о Господе 35[2]: “Божественне прийняло людське, тобто з'єднало його з собою, як душа з'єднується з тілом, так що вони стали не двома, а однією Особою. Звідси випливає, що Господь відклав від матері людину, яка сама по собі була подібна до людини будь-якої іншої людини і, отже, матеріальна, і зодягнувся в людину від Отця". Див. також Истинная Христианская Религия 787: “Всякий зв'язок Бога з людьми повинен бути також і взаємним зв'язком людей з Богом, а такий взаємний зв'язок можливий лише з видимим Богом".
22. Истинная Христианская Религия 538: “До Господа Бога Спасителя треба звертатися з молитвою про допомогу і силу протистояти злу... Тому що не може бути з'єднання з Отцем, який невидимий, а отже, і недоступний. Саме з цієї причини Він Сам прийшов у світ і зробив Себе видимим, доступним і здатним вступати в з'єднання з людьми, виключно з цією метою, щоб люди могли спастися. Бо якщо до Бога не наближатися думкою як до Людини, то втрачається всяке уявлення про Бога, будучи подібним до погляду, спрямованого у всесвіт, тобто в порожній простір, або ж він спрямований на природу чи на щось видиме в природі". Див. також передмову до АР: "Небо в усій своїй повноті ґрунтується на правильному уявленні про Бога, так само, як і вся церква на землі, і вся релігія взагалі. Бо правильне уявлення про Бога веде до з'єднання, а через з'єднання до світла, мудрості і вічного щастя".
23. Небесні таємниці 3138: “Це була воля Господа - прийти у світ і народитися як людина, бути навченим як людина і відродитися як людина. Різниця, однак, полягає в тому, що людина відроджується від Господа, а Господь не тільки відродив Себе, але й прославив Себе, тобто зробив Себе Божественним. Людина оновлюється припливом милосердя і віри, а Господь оновлюється Божественною любов'ю, яка була в Ньому, і яка була Його. Звідси видно, що відродження людини є образ прославлення Господа; або, що те ж саме, що в процесі відродження людини можна бачити, як в образі, хоча і віддаленому, процес прославлення Господа".
24. Небесні таємниці 19: “Відпущення гріхів полягає в тому, щоб бути відверненим від зла і, щоб Господь утримував нас у добрі". Див. також О Новом Иерусалиме и Его Небесном Учении 166: “Вважається, що гріхи стираються, або змиваються, як бруд водою, коли їх прощають. Але гріхи не стираються, вони забираються. Тобто людина утримується від них тоді, коли вона перебуває в стані добра, коли Господь тримає її в цьому стані, а коли вона перебуває в цьому стані, то вона ніби без них, і ніби ті гріхи стерті. Чим більше люди виправляються, тим більше їх можна утримувати в стані добра".
25. AR 386:5: “Кожна людина може перебувати у світлі небес щодо розуму, якщо її воля буде закрита щодо зла". Див. також О Новом Иерусалиме и Его Небесном Учении 164: “Люди, які досліджують себе з метою покаяння, повинні досліджувати свої думки і наміри своєї волі. При цьому вони повинні дослідити, що б вони зробили, якби могли, якби, тобто не боялися закону і втрати репутації, почестей і прибутків. Все зло людини слід шукати там, і всі злі вчинки, які люди насправді роблять, походять з цього джерела. Той, хто не досліджує зло своїх думок і волі, не може покаятися, бо після цього він думає і хоче діяти так само, як і раніше. Але бажати зла - це те ж саме, що і робити його. У цьому полягає сенс самоаналізу".
26. AC 402:2 “Написано, що "Єрусалим назветься містом правди"...., де "місто правди" або "Єрусалим" означає духовні речі віри". Див. також Божественное провидение 278: “Для того, щоб люди могли досліджувати самих себе, їм був даний інтелект, причому окремо від їхньої волі, щоб вони могли знати, розуміти і визнавати, що є добро і що є зло, а також бачити характер своєї волі, або те, що вони люблять і чого бажають. Щоб люди могли бачити це, їхній інтелект був наділений вищою і нижчою думкою, або внутрішньою і зовнішньою думкою, щоб з вищої або внутрішньої думки вони могли бачити, що їхня воля робить у нижчій або зовнішній думці. Вони бачать це так, як хтось бачить своє обличчя в дзеркалі, і коли вони це бачать і знають, що таке гріх, вони можуть, якщо вони благають допомоги у Господа, перестати бажати цього, утримуватися від цього і згодом поводитися всупереч цьому".
27. О Новом Иерусалиме и Его Небесном Учении 6: “Сказано: "святе місто, Новий Єрусалим... бо в духовному значенні слова місто і містечко означає вчення, а святе місто - вчення божественної істини". Див. також AC 3863:3: “Те, що віра в розуміння, або розуміння істини, передує вірі в волю, або бажання істини, має бути очевидним для всіх; бо коли щось невідоме людині (наприклад, небесне благо), вона повинна спочатку знати, що воно існує, і розуміти, що це таке, перш ніж вона зможе його бажати".
